Головне:
Точка зору

Як перевернути фінансову свідомість усієї аграрної спільноти ?

Ігор Брагінець
керівник Херсонського регіонального осередку Аграрного союзу України, директор ПСП «Альфа-Агро»

 

Кому не знайомі ситуації, коли гроші потрібні «на завтра»? Утім, переважна більшість аграріїв навіть у такій форс-мажорній ситуації не піде в банк позичати. І справа навіть не у високих відсотках чи в необхідності витрачати час і гроші, збираючи цілий стос документів для кредитного комітету, — даються взнаки упередження. Передусім — гіркий досвід тих, кому відмовили чи, скажімо, відкрили кредитну лінію з кількамісячною затримкою. Не маючи фахівців, здатних оцінити ризики в сільгоспвиробництві, пересічний банк застосовує до агропідприємства такі самі підходи, як, скажімо, до фабрики чи заводу. Про специфіку сільгоспвиробництва не йдеться. Відтак і можливих позичальників, що обробляють ниву чи вирощують худобу, мало не автоматично заносять до категорії ризикових клієнтів. У результаті одні втрачають від нестачі оборотних коштів (а це, відповідно, недобір врожаю і прибутків), інші — втрачають можливість заробити. Судячи з реалій нашого українського сьогодення, потенційні партнери ще й досі в пошуках компромісу…

 

Зрозуміло, що кроки назустріч одне одному мають зробити обидві сторони. Аграрії повинні врешті розібратися з доступними фінансовими інструментами (як-от форвардні закупівлі, аграрні розписки, лізинг, всі види кредитів) та бути відвертими з фінансовими організаціями. Звісно, такий формат взаємин для сільгоспвиробника у часи нестабільності — це теж «розрив шаблону» і виклик. А втім, хто з міцних «середнячків» сьогодні почувається захищеним від рейдерських атак? Натомість партнерство з банком могло б стати своєрідним запобіжним заходом. У 99% випадків охочі відкусити якусь частину земельних масивів не наважаться обрати об’єктом своїх дій закредитоване господарство. І це сміливо можна вважати одним із бонусів кредитування.

 

А ось фінустановам, що прагнуть стати партнерами сільськогосподарського бізнесу, не завадило б вивчити бодай головні особливості аграрного виробництва. Адже саме там нині формується додаткова вартість (а та економіка, коли «гроші генерували гроші», поступово втрачає свою актуальність). Отож підтримка агробізнесу тут і зараз здатна реально приносити дивіденди на постійній основі. Причому йдеться не тільки про кредитування або інвестування, а також і про депозитні програми, вексельне обслуговування, зарплатні проекти і т. ін.

 

Банки, що першими почнуть говорити з аграріями їхньою мовою і робитимуть це справді щиро, матимуть неабиякий вотум довіри, що в такому процесі є чи не найважливішим чинником. А виникає ця взаємна довіра тільки тоді, коли один із партнерів готовий тимчасово поступитися прибутками заради збереження стратегічної перспективи. Саме її здатне окреслити банкам сільгоспвиробництво. Маючи довгий термін обороту коштів (від одного року і більше), навряд чи коректно порівнювати його з іншим виробництвом або торгівлею… І хоча, як відомо, сільгоспвиробники здебільшого — люди консервативні й не одразу будуть готові до зміни обслуговування банку, однак кожен — і це логічно — прагне дослухатися до думки тих, кому довіряє. Відтак кілька позитивних прикладів можуть перевернути фінансову свідомість усієї спільноти.

Журнали