Інтерв'ю

Продумана агрономічна тактика дає змогу вирощувати якісну здорову вишню

Ягідка на торт

Юрій Овчар
агроном «Аграна Фрут Лука» (Вінницька область)

Продумана агрономічна тактика дає змогу вирощувати якісну здорову вишню, попри кліматичні негаразди

У господарстві «Аграна Фрут Лука» (Вінницька область) є свої прикмети. Якщо агроном сумний — сади вже понад тиждень турбує погана погода. Якщо агроном скажений — розпочалися жнива. Юрій Овчар, агроном, який керує садом господарства, — у високому тонусі. Він прискіпливо пояснює працівникам, як і наскільки дбайливо треба зривати кожну ягідку. В «Аграна Фрут Лука» закінчується збирання врожаю вишні.

Овчар працює тут із 1998 року. На той час землі ще були колгоспними. Підприємство «Аграна Фрут Лука» з’явилося на цьому місці в 2001 році. Воно спеціалізується на вирощуванні плодових культур. Господарство має в користуванні близько 930 га землі. З них сади займають 360 га. Також є площі суниці, малини та зернових.

Юрій Овчар розповів виданню «Садівництво по-українськи» про те, як у його господарстві проходить вишневий сезон, про експериментальні сорти та як виростити якісну вишню, незважаючи на кліматичні негаразди.

— Пане Юрію, розкажіть, якими сортами та площею ви опікуєтеся?

— Усього вишні посаджено на площі близько 109 га. Підщепа магалебка. Сорти та вік насаджень маємо різні. Найстаріші насадження — 2002–2006 років. Це сорт Келлеріс, він має середню стійкість до морозів, мало уражується плямистостями листя, проте не стійкий до моніліозу. Цей сорт виділяється своїм зовнішнім виглядом та смаком. Плоди середнього розміру — 5–8 г, шкірка у них блискуча, майже чорна. Якісні, соковиті та дуже смачні ягоди.

Молоді сади закладали Лотовкою в період з 2016-го по 2018 роки. Сорт переважає тим, що стійкий до сірої гнилі. Після дозрівання плоди не осипаються, відносно довго зберігаються на дереві. Також ягоди транспортабельні. Плоди смачні, соковиті. Розмір дещо менший, ніж у Келлеріс, близько 5 г. Цього року Лотовка дає свій другий повноцінний урожай. Очікуємо отримати близько 8,5 т/га.

У структурі насаджень маємо експериментальні, угорські сорти, серед них Канторяноші, Уйфехертой Фюртош та Дебрецені.

— Тож як себе показали експериментальні сорти?

— Молоді сади разом з експериментальними саджали за схемою садіння 4 × 2 на відміну від Келлеріс, де схема садіння 3,20 × 1. Тут виникли труднощі зі збиранням ягід на верхах, проблема в ширині міжряддя. Якщо в старших садах ширина міжряддя дозволяє одному трактору з платформою захоплювати одразу два верхи, то тут, щоб обірвати ту саму кількість, потрібно заїхати двічі. Відповідно, зростає собівартість продукції. Якщо візуально оцінювати нові для нас сорти за урожайністю, то, не звертаючи увагу на те, що дерева високі, їхнє навантаження залишає бажати кращого. Урожайність цього року плануємо близько 6 т/га для цих сортів. При цьому Дебрецені показав себе найкраще. Ще хочу зазначити, що експериментальні сорти набагато менше пошкодилися морозами.

Якщо оцінювати Лотовку, то навантаження на дереві більш ніж достатньо. Також плюс до її скарбнички те, що ягоду добре видно, це безумовно полегшує її збирання. Вона не така висока, як Кантораноші, і проблема з верхівками поки що також відпадає.

— Цього року перед аграріями дуже гостро стоїть питанняураження хворобами, зокрема моніліозом. Як ви боронили вишню?

— Звісно, погода останніми роками встромляє нам дедалі більше палок у колеса. З нею боротися практично неможливо. Якщо нестачу вологи ми можемо компенсувати зрошенням, то затяжні дощі та брак тепла завдають проблем, що в майбутньому впливають на врожай. Окрім сприятливої для розвитку хвороб вологості через значну кількість опадів формується дефіцит кальцію, тому доводиться коригувати підживлення, щоб отримати якісні плоди. Для цього використовуємо кальциніт (N — 15,5%, CaO — 19%) шляхом позакореневого обприскування, нормою 3 кг/га. З кальцієм слід бути обережним, через те що його надлишок може призвести до погіршення живлення рослин магнієм та калієм.

Щодо хімічного захисту, то тут ми також постаємо перед труднощами, бо в переліку дозволених пестицидів та агрохімікатів дуже мало препаратів, які дозволено використовувати на вишні. Доводиться використовувати те, що маємо. Для боротьби з грибними хворобами ми користуємося превентивним методом захисту. Після закінчення вегетації розробляємо план профілактичних заходів залежно від віку насадження, сорту та вимог Global GAP. Під час розпускання бруньок проводимо обприскування препаратами з умістом ципродинілу або мідьвмісними (контактні), які забезпечують захист від моніліозу, кокомікозу й клястероспоріозу. Кратність оброблень становить близько трьох разів. Доцільно повторити операцію під час відокремлення бутонів та після цвітіння. Якщо є загроза розвитку кокомікозу, варто використати препарати на основі пенконазолу. У бакову суміш за потреби додаємо інсектицид, добриво чи регулятор росту. Також використовуємо препарат Луна Сенсейшн (трифлоксистробін, флуопірам), Сігнум (боскалід, піраклостробін) задля боротьби з грибними хворобами. Перед збиранням врожаю, десь за днів 10, обприскуємо фунгіцидом Світч, внаслідок чого вберігаємо плоди від гнилей та плісняви.

Я раніше думав, що Лотовку недоцільно обприскувати від моніліозу, що вона стійка, і навіщо витрачати на неї зайвий раз фунгіцид. Проте цьогорічні погодні умови сприяли ураженню, і я зрозумів, що не варто нехтувати профілактикою. Є система захисту, якої треба дотримуватися, щоб потім не мати проблем із наслідками.

— І знову про клімат. Чи добре вишня перенесла зиму?

— Дуже багато молодих пагонів вимерзли. Погодні катаклізми цьому посприяли. Як ми пам’ятаємо, була дуже затяжна осінь, дерево довго не вступало в спокій, потім різко вдарили морози — звідси такі втрати вегетативної маси. Також через брак ресурсів обрізування вишні проводили не після збирання врожаю, як зазвичай, а разом із зернятковими. Тому ось так можна вчитися на власних помилках, а вашому читачеві на чужих. Хоча знову ж таки клімат у цьому питанні є «начальником».

— Якщо період цвітіння яблуні припав на більш-менш суху погоду, то вишню буквально заливало, що перешкоджало роботі комах-запилювачів. Судячи з навантаження дерев, ви віртуозно викрутилися.

— У процесі ефективного запилення нам допомагають макро- та мікроелементи. Ранньої весни розкидаємо в пристовбурні смуги аміачну селітру (N — 34,4%), після того — Моноамоній фосфат (N — 11%, P2O5 — 52%) нормою по 200 кг/га. Норма внесення добрив залежить від результатів аналізу ґрунту. Дерево використовує азот для інтенсивного поділу клітин, росту листової маси та безпосередньо для цвітіння. Фосфор сприяє збільшенню кількості суцвіть та інтенсивності їхнього цвітіння. Дефіцит N під час цвітіння призводить до виродження насіннєвого зачатку, внаслідок чого зменшується ефективність й так інертної роботи запилювачів. Тому перед цвітінням проводимо позакореневе обприскування карбамідом (N — 46%), нормою 5 кг/га. Це особливо актуально цього року, бо під час цвітіння окрім опадів було ще зниження температури, яке призводило до сповільнення росту пилкової трубки. У таких ситуаціях підживлення азотом і калієм продовжує період запилення та підвищує стійкість квітів до весняних приморозків. Тож обприскуємо насадження мінеральним добривом Розасоль NPK (08-17-41 + МЕ).

Дуже важливо дотримуватися збалансованого співвідношення азоту з калієм. Не менш значущим елементом для хорошого запилення є бор. Обробіток насаджень перед цвітінням забезпечує квіти захистом протягом критичного періоду розвитку пиляків, покращує ріст пилкових трубок та проростання пилку. Також бор забезпечує транслокацію кальцію з кореня в інші частини дерева. Проте не потрібно забувати про те, що занадто, то не завжди на користь. Надлишок бору провокує ураження плодів гниллю. Для обприскування ми використовуємо Солю В (B — 150 г/л) нормою 3 л/га. Господарство має свою пасіку, і це однозначно добре впливає на запилення.

На своєму досвіді я зрозумів, що не треба гнатися за високою урожайністю, бо практика показує: коли у тебе 20 т/га — у сусіда буде 15 т/га. Відповідно, й пропозиція на ринку стане достатньою. Вкладемо дуже багато сил та коштів, а ціна не сприятиме прибутку. Ручна праця становить близько 30% від собівартості, обсяг її залежить від урожайності, отже, потрачені ресурси не виправдають бажаних результатів.

— Чи плануєте розширяти площі та чи взагалі вишня рентабельна?

— Рентабельність вишні залежить від багатьох чинників. Зокрема, найбільше впливає на цей показник масштаб виробництва. Якщо подивитися на цифру, то рентабельність вишні останніми роками становить 108%. На перший погляд, цифра не велика, проте якщо цей показник помножити на валовий збір, то прибуток буде доволі таки позитивним. Виходить, на рентабельність безпосередньо впливає валовий збір та ціна. Чим ближче ціна продукції до собівартості, тим менша рентабельність. З одного боку, нам потрібні високі врожаї, а з іншого, — менші затрати. Наше завдання — знаходити золоту середину і, зазвичай, на те впливає немало чинників. Важливо правильно рахувати затрати, щоб точно розуміти, чи варто розширювати площі, чи ні, а де краще «списати» непродуктивну ділянку.

— Збирання вишні в господарстві майже закінчено. Чи виправдав вишневий сад ваші сподівання?

— Валовий збір більший, ніж планували. Загалом 1230 т. При тому що планова врожайність становила 900 т. Це радує, оскільки основну частину урожаю завдяки якості реалізовували на свіжий ринок, а не на перероблення. Тим самим затрати на ручну працю себе виправдали. Якщо обговорювати сорти, то Лотовка, з якої ми розраховували отримати 8 т з гектара, дала нам близько 13 т. Келлеріс — у середньому 8–9 т. Угорки для нашої землі та клімату, очевидно, не підходять, та поки що не радують.