Головне:
Інтерв'ю

Льон олійний може стати вагомим стабілізаційним чинником в економіці господарства на Півдні України

Ігор Брагінець
директор ПСП «Альфа-Агро»
Поділитись:

 

Ігор Брагінець із Херсонщини любить порівнювати сільгоспвиробництво зі стільцем: якщо на чотирьох ніжках — стілець міцний і не хитається; якщо на трьох — так-сяк можна прилаштуватись. Проте є й ті господарі, що роками балансують на одній або двох «ніжках»-культурах, немов запеклі акробати.

 

Про те, чи можна втримати рівновагу на ринку без диверсифікації виробництва, та чому далекоглядні підприємці дедалі частіше роблять ставку на нішеві культури, наша розмова з очільником ПСП «Альфа-Агро».

 

 

— Ігоре Васильовичу, які, на вашу думку, культури можуть принести додаткові фінанси для господарства в південному Степу?

 

— Я є прихильником виробництва крім традиційних ще й так званих нішевих культур. На мою думку, найприбутковішим у нашій зоні є вирощування кондитерського соняшнику та льону олійного. З одного боку, вони не є бюджетоформуючими, тобто їх можна вигідно продати майже у будь-який сезон. Із другого — турбуватися про те, що не знайдете збуту, не варто: коли підприємство працює із цими культурами 2–5 років, то поступово обростає колом покупців і почуває себе впевнено.

 

— Чому ж тоді виробництво нішевих культур в українських реаліях не розвивається?

 

— Бракує, так би мовити, політичної волі керівництва — тобто бажання вирощувати щось нове, адже старе й так приносить прибуток. У багатьох випадках немає контакту між агрономами та керівником, бажання ставити задачу та досягати результату. Наука також відстає від практики, а це означає, що технологічні аспекти лягають на плечі аграріїв.

Дуже сильно впливає й «сусідський» чинник: «сусід-фермер спробував, у нього не вийшло, то й у мене не вийде». А чому не вийшло — ніхто не розбирається. Насправді ж, і агроном міг поставитися несерйозно, і погодні чинники вплинули. Тому слід думати не про те, що не вийшло, а про те, що зробити для досягнення результату.

Моя порада: у перші рік-два нову культуру треба вирощувати невеликими обсягами, щоб вона не впливала на економічну безпеку підприємства. А коли зрозумієш, як вирощувати й продавати, то можна збільшувати площі до економічно доцільного рівня.

Водночас не рекомендував би господарству вирощувати багато нішевих культур — однієї-двох цілком достатньо. Цікаво те, що в нас під боком європейський ринок, який дуже зацікавлений у льоні олійному, особливо українському. До того ж льон належить до культур, які мають низькі витрати на вирощування.

 

— Яку культуру в сівозміні Півдня може замінити льон олійний?

 

 

— Він може частково замінити ярий ріпак, соняшник, легко використовуватися як страхова культура для пересівання озимих зернових культур. Незаперечними перевагами вирощування льону олійного є, по-перше, його посухостійкість, що дає змогу отримувати щорічний урожай 12–25 ц/га. Посухостійкість льону пояснюється розвитком кореневої системи, її безперервним ростом у глибину майже до кінця вегетації. Завдяки цьому рослини засвоюють вологу з глибших шарів ґрунту після цвітіння й краще витримують посуху, коли порівняти з іншими ярими культурами. Він продукує на одиницю вологи менше наземної маси й використовує ту вологу, яка недоступна іншим культурам. 

А ще льон дуже зручний попередник. У чергуванні культур він прирівнюється до зайнятих парів (особливо в Степу), оскільки рано звільняє поле й дозволяє його якісно підготувати до сівби озимини та накопичити вологу. Він є нейтральною культурою, яка не має спільних хвороб і шкідників (окрім всеїдних шкідників) із більшістю сільгоспкультур.

 

— Які агротехнологічні моменти впливають на врожайність культури?

 

 

— Льон олійний має дуже просту технологію вирощування, а саме звичайний рядковий висів не потребує застосування інсектицидів, якщо немає специфічних шкідників і хвороб (особливо в південному регіоні), невибагливий до родючості ґрунтів і може вирощуватися без застосування добрив.

Однак усі плюси упираються в людський чинник. Потрібен підхід агрономів не за залишковим принципом, мовляв «що виросте, те виросте». Треба розуміти, що це така сама повноцінна культура, як пшениця або соняшник. Тому, якщо потрібно дати якісь добрива, то вони мають бути обов’язково застосовані.

 

— Як розв’язати проблеми збирання, адже льон дрібнонасінна культура…

 

— Так, проблеми є, адже на льоні олійному зареєстровано лише кілька гербіцидів, і доволі часто друга хвиля бур’янів його «забиває». Тому потрібно знати кілька тонкощів. Оскільки льон — луб’яна культура із жорстким стеблом, то потрібна коса з добрими скошувальними сегментами; комбайн має бути обдутий піною, щоб мінімізувати втрати під час збирання.

Щоб одержати насіння високої якості, збирання слід проводити за пізньої повної стиглості. Час оптимального терміну збирання настає тоді, коли насіння шелестить у коробочках і легко витирається пальцями. Крім стиглості насіння варто звертати увагу, щоб була стиглою солома — вона має бути бурою та сухою до основи. Вологість насіння має бути десь на рівні 8–13%. За нерівномірного достигання посівів господарі мають не забути провести десикацію.

Льон олійний збирають одно- та двофазним способами. За однофазного збирання можливі втрати внаслідок поганого вимолочування недостиглих коробочок і зігрівання вороху на токах. Значно поліпшується якість зібраної продукції, якщо скошувати льон у валки та обмолочувати їх комбайнами.

Скошування у валки рекомендую починати за 10–12 днів до побуріння 50–75% коробочок за вологості насіння 25–35%. Висоту зрізу потрібно встановити 12–14 см. Така стерня добре витримує масу щільного валка та забезпечує швидке й рівномірне його підсихання.

 

— Які помилки заважають господарствам отримувати прийнятну врожайність?

 

 

— Система захисту — це перша помилка. Потрібно внести гербіциди саме в потрібний час, якщо зробити раніше, то ми приберемо з поля не всі бур’яни, а пізніше — отримаємо фітотоксичність. Друга найпоширеніша хиба — це підбір насіннєвого матеріалу. Льон належить до культур низькоінтенсивних, у яких кількість урожаю напряму залежить від якості насіннєвого матеріалу. На сьогодні дуже багато фальсифікату на ринку, і зрозуміло чому. Наприклад, якщо товарний льон коштує 10 тис. гривень за тонну, то насіння — 25–30 тис. гривень, тож окупність такого «бізнесу» висока. Я знаю не мало господарств, які беруть товарне насіння, чистять його, перевіряють на схожість і продають. Але ніхто не аналізує, яка це репродукція — перша, друга чи четверта, а між ними дуже суттєва різниця в урожайності. Таким товаром вони демпінгують на ринку, а аграрії потім бідкаються, що купили десь дешеве. Так і хочеться нагадати: «дешева рибка — погана юшка». Виробник зекономив копійки, а недоотримав до центнера врожайності.

 

— На що слід звернути увагу у виборі насіннєвого матеріалу льону олійного?

 

— По-перше, брати тільки ті сорти, що зареєстровані, по-друге — звертати увагу, в кого ти купуєш. Як я вже казав, вартість насіння дуже висока, у собівартості продукції їй належить 25%. Щоб убезпечити себе від фінансових втрат, треба перевірити в насіннєвій інспекції, чи насправді це господарство купувало еліту і де воно це робило. Виробники сплачують за насіння роялті, тож не зайвим буде зв’язатися з інститутом — власником сорту й запитати, чи оформлені відносини із цим підприємством. Якщо воно не ховається, роялті сплачено, то роботу можна спокійно розпочинати.

 

— Як ви оцінюєте рівень прибутковості льону олійного для вашого господарства?

 

— Якщо не вдаватись у деталі технологій — вартість пального, оплату праці — то межа беззбитковості у льонарстві це 6–7 ц/га. У мене середня врожайність становить 12–15 ц/га, тоді як у центральній Україні вона може бути 20 і більше. Максимальна врожайність, про яку мені відомо, становила 27,3 ц/га. Тобто рентабельність у 400% — це не пусті розмови, а реальність.

 

— Яку вартість льону олійного можна очікувати поточного сезону?

 

— Я й досі не розумію, чому сусіди, які бачать мій позитивний досвід із льоном, не беруть із мене приклад і не включають його в сівозміну. Адже для Півдня ця культура є фактично ідеальною. Його врожайність на богарі часто вища за соняшник. Наприклад, якщо у 2013 році соняшник дав на богарі близько 4–5 ц/га, то льон — 6–7 ц/га, а зернові взагалі через брак вологи були збитковими.

 

 

Розмовляла Ірина Глотова

Інтерв’ю було надруковано у журналі “The Ukrainian Farmer”. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Поділитись: