Метапневмовірус призводить до ослаблення організму птиці, знижує м’ясну та яєчну продуктивності у дорослого поголів’я.
Метапневмовірусна інфекція — респіраторна хвороба, яку спричиняє збудник Avian metapneumovirus, із несегментованимодноланцюговим негативним геномом, щоналежить до сімейства Paramyxoviridae підродині Pneumovirinae роду Metapneumovirus. Доведено, що у разі виявлення синдрому опухлої голови первинним збудником хворобиєметапневмовірус птиці, що дуже утруднює діагностику захворювання.
Найчастіше метапневмовірус зустрічається в бройлерних господарствах, переважно в курей батьківських стад. Захворювання контагіозне, однак рівень смертності зазвичай не перевищує 2–5%. Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення випадків виявлення антитіл до метапневмовірусув птиці яєчних порід. Установлено, що масові спалахи цього захворювання реєструють переважно у весняний і осінній періоди.
Метапневмовірусна інфекція птиці спричиняє серйозні економічні збитки через загальне ослаблення організму, що спровоковано ураженням верхньої ділянки респіраторного тракту. Це призводить до зниження м’ясної та яєчної продуктивності в дорослого поголів’я з подальшим вибракуванням некондиційної птиці.
Метапневмовірус птиці не призводить до такої смертності, як вірус ньюкаслської хвороби або вірус грипу, однак він значно впливає на дві складові сучасного птахівництва: економічну та патологічну. Його відтворення в клітинах верхніх дихальних шляхів (в основному в носовій порожнині, трахеї, сполучних оболонках і носових пазухах) ушкоджує війчасті клітини та порушує ефективність механічного захисного бар’єра, дозволяючи розмножуватися вторинним інфекціям.
Найчастішими клінічними ознаками є запальні процеси верхніх дихальних шляхів (носових ходів, трахеї), інфраорбітальних синусів, що супроводжується утрудненим диханням, хрипами, чханням, виділеннями з носу.
Також установлена залежність захворювання від віку птиці. Найважчий перебіг хвороби спостерігається в птиці віком від 1 доби до 6 тижнів. У бройлерів клінічна форма хвороби зазвичай настає у віці 4–6 тижнів, у м’ясних курей — у віці 25–35 тижнів. Зі збільшенням віку птиці сприйнятливість до хвороби зменшується.
Поширення хвороби
Основними джерелами збудника хвороби є хвора, померла та перехворіла птиця, корм, вода й повітря, інфіковані виділеннями хворої птиці. Хвороба поширюється швидко, і за 2–3 доби пташник виявляється цілком інфікованим. Механічними переносниками вірусу можуть бути персонал, інвентар, транспорт, оборотна тара, послід, гризуни. Не виключається й вертикальний шлях передачі збудника через інкубаційне яйце.
Факторами, що сприяють поширеннюметапневмовірусної інфекції птиці в господарствах є незадовільна годівля, особливо брак у кормах вітамінів А та групи В; скупчене утримання й недостатня вентиляція приміщень, а також недотримання необхідного санітарно-гігієнічного режиму.
Первинна вірусна інфекція часто утруднюється вторинною бактеріальною інфекцією, що призводить у результаті до високої захворюваності та смертності. Смертність звичайно не перевищує 1–2%, а захворюваність 10%.
Реплікація метапневмовірусу за наявності вторинних збудників і в умовах поганого утримання сприяє розвитку в птиці респіраторних клінічних ознак, оскільки цей вірус є тропним до верхніх дихальних шляхів. Крім того, метапневмовірус може відтворюватися у статевих шляхах, унаслідок чого виникає зниження яйцекладки та погіршення якості яєць у курей-несучок.
Постановка діагнозу
Оскільки клінічні ознаки та патологоанатомічні зміни за метапневмовірусу непатогномонічні, основна роль в установленні діагнозу належить лабораторним методам. Для підтвердження діагнозу на захворювання часто застосовують серологічні реакції з нейтралізацією сироватки, метод імунофлуоресценції та ELISA-тест. Методи молекулярної біології,такі як полімеразна ланцюгова реакція, постійно пропонують нові ефективні підходи в діагностиці.
Боротьба з інфекцією
Найефективнішим методом боротьби проти метапневмовірусу птиці разом із постійними заходами щодо біобезпеки, нормальними умовами утримання та ретельним контролем гігієни, є вакцинація, яку необхідно проводити на проблемних птахофабриках.
Наразі на українському ринку ефективнихіякісних вакцин представленотакікомпанії-виробники: Merial, Сеvа Sante Animal, Abic Biological laboratories, Lohman Animal health, Fort Dodge тощо.
Практиками доведено, що застосування живих атенуйованих й інактивованих вакцин є найбільш придатною стратегією вакцинації птиці з метою профілактики. У разі послуговування живими вакцинами дуже важливо правильно обирати техніку вакцинації, що дозволить вакцині швидко репліцируватися на дихальних шляхах, стимулюючи клітково-опосередкований імунітет й ефективно блокуючи розвиток вірусу. Дуже важливим для досягнення швидкого й ефективного захисту від зараження є локальний вплив.
Найкращі результати дає застосування вакцини методом розпилення — пероральне застосування менш ефективне, воно не дозволяє домогтися рівномірного розподілу вакцини, а створення локального імунітету не настільки ефективне. Інактивовані вакцини стимулюють кістково-мозгові лімфоцити, що виробляють особливий білок IgG проти антигенів метапневмовірусу птиці. Гуморальний імунітет також відіграє важливу роль у досягненні тривалого захисту й відповідної нейтралізації вірусу. У разі застосування живої вакцини до інактивованої імунної відповіді досягає більш високого рівня порівняно із застосуванням тільки інактивованих вакцин.
Наталія Жейнова, канд. вет. наук, головний ветеринарний лікар ХОАПП «Харківптахопром»
журнал “Наше Птахівництво”, вересень 2014 року
Наше Птахівництво
