Свіжа зелень цієї рослини є однією з найцінніших із боку вітамінного складу. Листки її багаті на вітамін С — 170–180 мг (більше, ніж у лимонах й апельсинах), B1, В2, РР, К, провітамін А, солі заліза, калію, магнію, кальцію, фосфору. Тому цілком справедливим є прагнення отримати її в несезонний період. По суті, це технологія вигонки з коренеплодів, які зберігаються з осені. Лишається періодично садити їх у теплиці для отримання конвеєра.
Національний університет біоресурсів і природокористування України
Слід сказати, ця технологія за останні роки трансформувалася у вигонку в розсадному відділенні. Займати нею виробничі приміщення теплиць нині вважається застарілим: і врожайність низька (2–3 кг/м²), і не вписується в сучасні гідропонні технології (на плитках мінеральної вати), і світла не вистачає, і багато ручної праці, і зібрана зелень швидко псується (продукція короткочасного зберігання). А також є ще проблема зі зберіганням коренеплодів. Робити це у підвалі в ящиках — застарілий метод, а сховища з комп’ютерним регулюванням режимів мікроклімату — ще більші кошти. Поступово тепличні комбінати почали відмовлятися від цієї культури, і лише останнім часом вона повернулася. Розглянемо кожен крок цієї технології.
Підготовка посадкового матеріалу
Найпридатніші до вигонки великі вирівняні коренеплоди (дрібні під час зберігання швидко в’януть). Щоб їх отримати, ще за сівби слід застосувати розріджені норми висіву (не більше ніж 3–4 кг/га). Зріз зелені з них не проводять, оскільки припиняється ріст коренеплодів, поновлюючись після відростання листків. У крайньому разі роблять тільки один зріз. Налив коренеплоду пришвидшується, коли в серпні з кожного куща обірвати 4 нижніх листки, які в цей час жовтіють.
Збирання коренеплодів ведуть дещо раніше, підкопуючи та сортуючи до настання стійких приморозків (наприкінці вересня). Під час сортування окремо кладуть у ящики коренеплоди розмірами 20–25, 18–20 і 15–18 см, вибраковуючи дрібні та з ознаками хвороб (інакше загниють під час зберігання), пошкоджені дротяниками й озимими совками. Найкращі для вигонки коренеплоди масою 30–70 г, діаметром 1,5–3,0 см.Викопування ліпше провести вранці, за сонячної погоди, щоб вони просохли, а потім злегка обтрусити ґрунт із них і розкласти по ящиках, обрізати, лишаючи черешки по 3 см, щоб не пошкодити верхівкову бруньку.
Далі починаються відмінності — інтенсивна й екстенсивна технологія зберігання. За першої ящики злегка пересипають крейдою з додаванням сірки для попередження розвитку гнилизни, а у сховищах виставляють температуру +2…+4 °С, вологість — 50–60%. За меншої вологості коренеплоди зневоджуватимуться, всихатимуть, за більшої — підвищується ризик гнилизни й інших грибних хвороб.
За екстенсивної — ящики повністю (до самої поверхні) пересипають піском, до якого додають ту саму крейду з попелом. Пісок запобігає зневодненню коренеплодів і блокує доступ спор можливих грибних хвороб — гнилизни та цвілі. У такому разі дотримання режимів мікроклімату вже не так актуально — можливі й відхилення, вони збережуться цілком пристойно. Проте пересипати слід так, щоб кожен ярус не торкався попереднього. Зрозуміло, що це потребує багато ручної праці та піску.
Розсадне відділення
Можна починати культуру після садіння розсади основної культури, а можна й паралельно з нею, оскільки в цей час брак зелені особливо відчувається, а ціна на неї найвища за рік. Оскільки коренеплоди досить великі за довжиною (інколи до 40 см), відводити гідропонні рухомі стелажі не зовсім доцільно — потрібні дуже глибокі касети. Краще за його влаштування утриматися від бетонування частини підлоги, відвівши її для такої мети. Альтернативний спосіб — вставити тільки залізобетонні стовпчики, на які встановлюють опорні ніжки стелажів. Ще один варіант — висадити коренеплоди на стелажі — тільки не обладнані можливістю підтоплення, а просто у вигляді опори над рівнем підлоги. Для них беруть пластикові ящики, засипані ґрунтом із прорізами для стоку води, які поливають шлангом або лійкою. І хоча цей варіант найскладніший, проте його обирають чи не найбільше. Відстань від ламп — 1,5 м. Буває, ящики й не піднімають над рівнем підлоги, просто ставлять їх під лампи.
Схожа технологія, коли насіння листкової петрушки висівають у невеличкі ящики, з пікіровкою після появи сходів, по одній рослині в чарунку касети. Коли рослини виростуть, кожну чарунку з перевитим корінням грудочкою ґрунтосуміші пересаджують в іншу касету з більшими й глибшими чарунками. Уже їх підтоплюють один раз на 4–5 днів й отримують 2–3 зрізи. За неї можна отримувати зелень і листкової петрушки, і її кучерявого виду, а головне, відпадають проблеми зберігання коренеплодів.
Вибір сорту
Усього в Реєстрі 22 сорти петрушки. Із них — 7 кореневої, 4 — кучерявої, 11 — листкової.
Є і не внесені до Реєстру популярні сорти. Наприклад, «Новас» фірми Clause, «Фреска» — агрофірми «Наско» та ін. Коренева формує менше листків, порівняно з листковою (до 40). Кучерява — ще менше (15–30). І хоча у всіх із них є свої недоліки, можна вирощувати різну зелень.
Із сортів кореневоїпетрушки перевагу ліпше віддавати сучасним сортам, які дають великі, гладенькі, мало розгалужені коренеплоди з високою лежкістю: Факір, Ігл, Бейо 1996, Арат від фірми Bejo; Атіка і Алба — чеської селекції і вітчизняні Урожайна (ще 1959 року) і Харків’янка (з 1995 року).
Листкова
Ще раніше у цьому сегменті, як не дивно, було лише два сорти: Звичайна листкова та Листкова звичайна 315. Нині їх побільшало, що свідчить про зростання популярності цієї культури, де прийшли такі відомі сорти: Глорія («Гавриш», Росія), Господиня («Наско»), Титан і Ріалто (Bejo), Новас (Clause), Феліція (Rijk Zvaan), вітчизняний Господиня й ін. Вони переважають старі сорти за більш високою швидкістю відростання після зрізу, стійкістю та витривалістю.
Кучерява
В її листках більше вітаміну С, порівняно з кореневою та листковою, а зелень довше зберігається свіжою після зрізу. І хоча консистенція листків не така ніжна, вона ефектно виглядає у стравах. Невипадково її асортимент зростає з кожним роком. Крім старого сорту Листкова кучерява 285 велику популярність отримали такі, як Стихія — вітчизняної селекції, Петра й Краузе (Bejo), Ксенон (Enza Zaden), Ріна і Мозкраузе (Rijk Zvaan).
Агротехніка
Перед садінням коренеплодів ґрунт слід зволожити. Якщо це зробити після садіння, він просідає, оголюючи рослини, а краплі, що потраплять на рослини, збільшує ризик розвитку грибних хвороб. Ящики виносять зі сховища, лишають на кілька годин у теплиці, оглядають і вибраковують коренеплоди з ознаками хвороб. Садять їх під нахилом, із міжряддям 10–15 см, на відстані 4–8 см між коренеплодами. На 1 м² потрібно 80–200 шт. (5–8 кг коренеплодів). Навколо кожного з них важливо добре притиснути ґрунт (субстрат) і не засипати верхівкову бруньку. За 3–4 дні вмикають лампи досвічування на 14–16 годин на добу. Уже за 7–10 днів почнеться відростання. У цей час можна провести єдине підживлення комплексними рідкими добривами з усім набором елементів живлення (звичайно виключивши аміачну селітру).
Із метою економії витрат ліпше застосовувати досвічування з 23:00 до 7:00. Для юридичних підприємств коефіцієнт у ці години становить 0,4 від платні за електроенергію.
Через насіння
Перед сівбою касети миють теплою водою, висушують і засипають торфосумішшю з одночасною сівбою по 10 насінин у чарунку. Перше підтоплення найтриваліше — протягом 30–40 хв до вологості 65–70%. Окремі тепличні комбінати встановлюють їх на возики та відправляють у камеру пророщування, де температура повітря +22…+24 °С, а відносна вологість — 93–95%. Через 3–4 доби касети знову заносять у розсадне відділення й проводять друге підтоплення протягом 20–25 хв. Наступні — кожні 2–3 дні протягом 15–20 хв. Цей момент — один із головних, оскільки насіння її проростає досить важко. Із появою сходів вмикають досвічування по 12–16 годин, із розрахунку, щоб рівень його становив не менше 10 тис. люкс на рівні рослин. Температуру підтримують на рівні +18…+20 °С удень і +15…+17 °С уночі.
За появи 1-го справжнього листка рослини пікірують по 1-й до кожної чарунки й підживлюють розчином із рН 6,0–6,4 і ЕС–1,5 мСм/см (з усім набором елементів живлення, але без аміачної селітри). Вологість повітря може варіювати в широких межах, тільки не слід допустити занадто низької, за якої краї листків стають бурими.
У разі вигонки з коренеплодів перший зріз проводять на 40–45-й день від сходів за відростання розетки листків на висоту 20–25 см. Другий — через 40–45 днів. Усього роблять тільки 1–2 зрізи. У разі ж вирощування з насіння — на 70-й день від сходів — кількість зрізів може бути 3–4.
За касетної технології на листках практично не буває часток ґрунту, які регламентуються вимогами міжнародного стандарту CAC/RM 44-1972 (перші літери слів — Codex Alimentarius Comission), відповідно до якого зелень промивають спочатку прохолодною, а потім теплою водою.
Уміст нітратів у зелені визначають відповідно до гармонізованого стандарту ДСТУ EN 12014-5:2007, згідно з яким їх кількість не має перевищувати 2000 мг на 1 кг сирої маси. Згідно з державним стандартом ДСТУ 6010:2008 (петрушка молода свіжа, який набув чинності 2010 року), зелень можна реалізовувати як із відмитим коренеплодом, так і зрізаною. У першому випадку допустимим є не більше ніж 7% злегка м’ятих, зламаних листків або тих, що відпали від коренеплоду. Їх зв’язують у пучок, що складається з розетки свіжих листків, без пошкоджень, довжиною від шийки коріння не менше за 6 см. Листків, що менші за 6 см, допускається не більше ніж 10%. Цікаво, що черешки завдовжки понад 6 см також вважаються недоліком, тому стандартом допускається їхня кількість не більше ніж 7% загальної. Діаметр коренеплодів за найбільшим діаметром — не менше за 10 мм.
У другому випадку (якщо реалізують петрушку вирощену з насіння, з відрізанням коренеплоду) — довгі черешки листків хоч і виглядають ефектно, їх ліпше вкоротити до 6 см. Зрізана зелень швидко в’яне. Тому її слід швидше поставити у воду, або зв’язати в пучки, затарити в поліетиленові або паперові пакети й покласти в холодильник. Транспортують в ящиках до 12 кг, вкладаючи пучки врівень із краями тари.
Юрій Слєпцов, канд. с.-г. наук
журнал Плантатор, березень 2014 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі Плантатор та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал Плантатор з гіперлінком https://agrotimes.ua/journals.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Плантатор
