Як правильно організувати тендер на вагонні ваги та обрати місце для їх установлення.
Поговоримо про такий важливий елемент елеваторного комплексу, як вагонні ваги. Відразу зауважу, що ми розглянемо ваги електронні, тобто на тензометричних датчиках, бо механічні втратили свою актуальність.
Для початку — щодо моєї компетенції у цьому питанні. Я не захищав кандидатської дисертації за цією темою, але перші вагонні ваги замовляв ще 10 років тому, і відтоді їх установлено з моєю участю чимало. Мені відомі, мабуть, усі українські виробники ваг, а також є розуміння щодо основних іноземних постачальників електронних складових. І склалися ці тісні «стосунки» з вагами завдяки моїй тривалій роботі на елеваторах країни — починаючи від посади механіка до директора, а останнім часом я керую проектами з будівництва нових елеваторів, тому маю що сказати по темі.
Мабуть, нехай це оповідання буде у такій формі, нібито читач зібрався встановити перші свої вагонні ваги. Зібрався — отже, приблизно розуміє, що він хоче бачити в кінці.
Спробуємо звести всі побажання замовника до такої форми (табл. 1).
Примітка до технічного завдання: виробник має надати дані про технічні характеристики, габаритні розміри, вагу, спосіб кріплення обладнання із зазначенням динамічних навантажень на будівельні конструкції, а також тип фундаментів.
Прокоментую складання технічного завдання по пунктах:
1. Вказавши розташування об’єкта, постачальник розрахує вартість доставки ваг до місця монтажу.
2. Способи зважування можуть бути повізкові, повагонні, у статиці, в русі. Найчастіше зважування повагонне та в статиці.
3. Датчики бувають двох типів: аналогові й цифрові. Про їх недоліки та переваги електронниками написано багато статей, а між користувачами виникають запеклі дискусії. Скажу коротко й те, що достеменно відомо:
4. Кількість платформ в електронних вагонних вагах майже завжди дорівнює двом — під візки, що розташовані на початку та в кінці вагона.
5. Інформація про вантаж дасть змогу постачальникові визначити тип вагонів, що зважуватимуться, а звідси й про розміри платформ.
6. У пункті «Технологія зважування» слід вказати на всі пристрої, що розташовуватимуться навколо ваг. Наприклад, чи буде вагон завантажуватися/розвантажуватись на вагах, чи будуть під час зважування застосовувати маневрові лебідки, чи буде проїжджати через ваги локомотив, і якої він буде марки. Ці всі дані відіб’ються на конфігурації платформ, фундаментів і вантажопідйомності датчиків.
7. Персоною для контактів має бути представник замовника ваг, який зможе відповісти на додаткові запитання постачальника, тож вкажіть номер його телефону й чекайте на дзвінки.
Доки складали завдання, то й самі розібралися зі своїми побажаннями щодо ваг. Якщо замовник не має інформації про постачальників, то можна просто ввести слова «вагонні ваги» у браузерний рядок пошукової системи інтернету й отримати десятків зо два варіантів українських постачальників вагонних ваг. Одні з них матимуть більш розлогий список і вагоміший авторитет, а хтось на цьому ринку не так давно. Якщо є час, то можна почитати їхні сайти, а якщо ще і є натхнення, то й з’ясувати контакти тих, хто вже давненько встановив собі ті чи ті ваги, поспілкуватися з ними щодо їхньої якості, надійності й працездатності. Якщо немає ні часу, ні натхнення, тоді варто шукати на сайтах постачальників їхні електронні адреси та розсилати їм технічне завдання. Також крім розсилки треба їм зателефонувати, бо є такі, що чи то пошту не читають, чи електронні скриньки застарілі.
Скажу відразу, що варіант просто подзвонити й сказати «мені потрібні вагонні ваги» — не найкращий, адже замовникові потім треба буде робити вибір, і дуже бажано, щоб він був усвідомлений. А вибір буде зробити дуже важко, бо за кілька днів замовник отримає десяток комерційних пропозицій із найрізноманітнішими конструкціями вагових платформ, із датчиками та контролерами від виробників з усього світу, та ще й солідною розбіжністю у цінах. Проте саме ціна без огляду на всі інші критерії — найгірший радник в ухвалюванні рішення. І ось чому.
Працював я колись в компанії, власники якої були дуже економні люди (чи жадібні — я так і не розібрався). Такі економні, що фіскальні чеки з магазину перераховували на калькуляторі, хоч статки їхні сягали мільйонів доларів. Так ось, підбираючи вагонні ваги, я розіслав технічне завдання виробникам, отримав комерційні пропозиції, заніс у зведену таблицю, над якою разом із власниками ми схилилися за прийняттям рішення. Найдешевшою у цьому переліку була пропозиція маловідомої контори N із датчиками та ваговим процесором власного виробництва. Перш ніж пропонувати власникам на розгляд комерційні пропозиції, я багато з ким спілкувався й багато поїздив по країні, збираючи відгуки та враження по темі вагового господарства. Побував і на виробництві N, де під керівництвом чоловіка похилого віку, може навіть кандидата технічних наук, «на коліні» робилися датчики й процесори. Так, фірма мала всі потрібні ліцензії та сертифікати, її спеціалісти гарантували надійність і швидкий ремонтний сервіс, але кустарне виробництво не викликало довіри. Однак власників зацікавила ціна, а після того, як під час укладання договору вони в «діда» виторгували ще десяток-другий тисяч гривень, угода взагалі здавалася їм угодою століття. Століття — не століття, але я цю угоду запам’ятаю на все життя, точніше ті проблеми, з якими ми стикнулися.
Спочатку для будівництва фундаменту від фірми N приїхали два робітники з лопатами і, позбивавши бур’яни, почали зверху на купу сміття приймати бетон. Пізніше переплутали закладні деталі, а ще пізніше довго не могли вибрати з ящика датчиків, який із них робочий. Під кінець у них виникли труднощі з погодженням цього творіння в «Укрзалізниці», і ми довго не мали права зважувати вагони. Ось така вона, дешева рибка.
Ще хочу поділитися із шановними читачами прикладом зведеної таблиці, яка допоможе за порівнянням основних критеріїв зробити вибір ваг. У табл. 2 включено дані лише від однієї компанії-постачальника, а замовник маєте додати стовпчики й записати всі комерційні пропозиції, що надійшли. Якщо у пропозиціях мало критеріїв, то їх треба запросити додатково й занести в таблицю. Бажано ще до створення таблиці відкинути варіанти, які явно не можуть улаштовувати. Наприклад, замовник не налаштований брати ваги з китайською електронікою, а також ваги з найдорожчої цінової категорії. Ця маніпуляція скоротить кількість учасників тендера й спростить вибір.
Слід пам’ятати, що встановлювати вагонні ваги можна тільки за проектом, погодженим з «Укрзалізницею». Найкраще, якщо сам постачальник ваг розробить цей проект і сам погодить. Крім того, обов’язково треба прописати в договорі, що кінцева сума коштів по договору оплачується після введення ваг в експлуатацію. Також постачальник має пред’явити копії сертифікатів, ліцензій, дозволів і Технічні умови на ваги, погодженні та затверджені у встановленому порядку.
А ще, паралельно з усіма описаними вище процедурами, слід написати листа на ім’я головного інженера дороги з проханням призначити комісію з визначення місця встановлення вагонних ваг. Коли цей лист розглянуть, то виставлять рахунок за послуги комісії, після оплати якого (через якийсь час) ви отримаєте повідомлення про день збору комісії. Замовникові треба готуватися у зазначений день зустріти кількох спеціалістів-залізничників, яким показати бажане місце встановлення ваг, а вони оцінять можливість, яку зафіксують в акті вибору місця встановлення вагонних ваг. Пройде ще якийсь час, і на підставі акта залізниця видасть Технічні умови на встановлення ваг, які стануть основою для проектування.
Буквально кілька слів про обирання місця встановлення. Звісно, на практиці може скластися непередбачена ситуація, але я не радив би ставити ваги в тупик (бо доведеться зважувати по одному вагону) й там, де виконуватимуться маневри (бо по них їздитимуть вагони й локомотив — коли треба і не треба).
На мій погляд, зручно, коли ваги встановлено в місці завантаження вагонів. Тоді в зерновоз можна завантажувати задану вагу.
Ось, мабуть, і все. Здається, я про все згадав і маю надію, що ця стаття комусь стане в пригоді.
Ігор Швагер
журнал “The Ukrainian Farmer”, січень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
