Зростання потужностей зі зберігання зерна в Україні загострює конкуренцію між комерційними елеваторами.
У зернозберігальній системі нашої країни відчутні позитивні зрушення. Насамперед це проявляється в розширенні елеваторної мережі, збільшенні потужностей для зберігання зерна, а також модернізації та поліпшення умов цього зберігання.
Перспективні інвестиції
Більшість українських агровиробників уже давно зрозуміли, що інвестувати в будівництво власних зерносховищ дуже вигідно. Як мінімум вигода полягає в тому, що надалі їм не доведеться переплачувати за послуги на сторонніх елеваторах. Як максимум — на зберіганні зерна від сусідніх підприємств можна заробити чималі гроші.
Таким чином, загальна місткість зерносховищ в Україні з року в рік збільшується. Наприклад, у 2016 році в країні було побудовано понад 30 елеваторів, сукупна потужність з одночасного зберігання зерна яких становила майже 1 млн тонн.
Чимало українських компаній збільшили зберігальні потужності й цього року. Серед найбільших інвестиційних проектів — запуск перевантажувальних терміналів компанії «НІБУЛОН» у місті Гола Пристань Херсонської та селі Біленьке Запорізької областей. Обидва термінали можуть зберігати по 77 тис. тонн зерна та були зведені всього за 100 днів за кошти Європейського інвестиційного банку.
Крім цього, в Миколаївській області в квітні цього року група компаній «ПАЕК» відкрила перевантажувальний комплекс «Баловнянська виробнича база» потужністю одночасного зберігання зерна 100 тис. тонн.
Компанія «Бучачагрохлібпром» у Тернопільській області відкрила нову чергу на 30 тис. тонн, збільшивши загальну потужність свого елеваторного комплексу до 95 тис. тонн. Розширила свої зернозберігальні потужності й група компаній АІК, яка провела реконструкцію Чуднівського елеватора, збільшивши його потужності з 12 до 30 тис. тонн.
Примножують обсяги зберігання зерна на своїх комплексах і такі компанії, як «Аскет Шипінг» (розширює склад «Прилив» із 80 до 120 тис. тонн) «Зоря Поділля» (збільшує загальні елеваторні потужності з 40 до 63 тис. тонн), «Росток-Холдинг» (модернізує Новгород-Сіверський елеватор та планує збільшити його потужності вдвоє — до 22,5 тис. тонн) тощо.
Серед уже розпочатих поточного року проектів із розширення зерносховищ одним із наймасштабніших є будівництво нового елеватора в Чернігівській області Баришівською зерновою компанією (Grain Alliance). Закінчити будівництво в компанії планують у вересні цього року. Потужність зберігання зерна на новому об’єкті становитиме 72 тис. тонн.
Також про свої плани зі зведення нового елеватора на 50 тис. тонн заявив інший агрохолдинг — «Астарта». З’явиться він на базі агрофірми «Добробут» у селі Козельщина Полтавської області.
Незабаром відкриє нове зерносховище й агрофірма «Вікторія», що є підрозділом LNZ Group. Елеватор потужністю 77 тис. тонн у місті Білопіллі Сумської області почали будувати ще в січні 2017 року. Крім цього, на початку 2017 року стартувало будівництво зернового термінала в Одеському порту компанії «Новотех-Термінал». Відповідно до плану термінал включатиме портовий елеватор потужністю одноразового зберігання 110 тис. тонн.
Зерносховищами забезпечені
Наразі сукупна місткість зберігання зерна в Україні на сертифікованих елеваторах становить 36,3 млн тонн. Водночас у 2016 році українські аграрії зібрали 66 млн тонн зернових і зернобобових культур, що стало рекордним показником за всю історію незалежності нашої країни.
Тож не важко підрахувати, що в цілому по Україні забезпеченість агропромислового комплексу зернозсховищами становить 55%. Однак це твердження не зовсім правильне, оскільки за такого підрахунку не враховується один важливий критерій — оборотність обсягів зберігання на елеваторах.
Якщо все ж зважити на те, що не все зібране протягом року зерно надходить на склади одночасно (спочатку їх завантажують ранніми зерновими, а після звільнення потужностей надходять пізні культури), можна сміливо стверджувати, що наявних в Україні зернозберігальних потужностей цілком достатньо, щоб обслуговувати весь урожай, що нині збирають із полів.
У середньому за сезон один елеватор встигає здійснити півтора циклу приймання та відвантаження зерна. Однак деякі з підприємств задля отримання більшого прибутку можуть проводити навіть три обороти приймання зернових культур на свої потужності. Особливо це стосується нових, нещодавно збудованих зерносховищ, сучасне обладнання яких дозволяє здійснювати складські операції швидше.
Ще одним важливим критерієм, яким доволі часто нехтують під час підрахунку забезпеченості України потужностями зі зберігання зерна, є кількість несертифікованих складів. Власники таких складів використовують їх винятково для своїх потреб і не мають права надавати послуги зі зберігання культур іншим сільгоспвиробникам.
На сьогодні точні обсяги несертифікованих зерносховищ у нашій країні невідомі, однак експерти оцінюють їх приблизно у 16 млн тонн. Однак варто враховувати, що такі елеватори переважно є дуже старими, не мають належного технічного оснащення та не здатні забезпечити належні умови зберігання зерна.
Ситуація в регіонах
Цілком логічно, що найбільші зернозберігальні потужності мають ті регіони України, де валові збори зернових культур є найвищими. Наразі відчувається сильна нерівномірність у розподілі елеваторних потужностей між Центральною та Південною Україною — з одного боку та Західною — з другого.
Наприклад, Полтавська область, що стала торік лідером виробництва зернових, має сукупні потужності з їхнього зберігання в обсязі понад 4 млн тонн. Водночас Закарпатська область, аграрії якої з року в рік збирають найменші врожаї, має елеватори, потужність яких ледь сягає 100 тис. тонн.
До того ж зерносховища, які має кожна окрема область України, не завжди покривають обсяги виробленого нею зерна. Найгірша ситуація знову ж таки в західному регіоні. У співвідношенні між зібраними у 2016 році врожаєм і загальними потужностями зерносховищ найнижчі показники має Закарпатська область (24%). Недалеко від неї відірвалася Львівська область із показником у 39%. Третє й четверте місце знизу розділили між собою Волинська та Чернівецька області — по 43%. Замикає п’ятірку аутсайдерів Івано-Франківщина, де наявні елеватори покривають майже половину зібраного врожаю зернових (48%).
Лідерами із забезпеченості елеваторними потужностями традиційно є центральні та південні області України. Концентрація зернозберігальних потужностей у цих регіонах зумовлюється орієнтацією агровиробників та експорт своєї продукції через морські порти.
Наразі в українських морських портах реалізовується чимало проектів із будівництва перевантажувальних терміналів і зернозберігальних комплексів. Експерти стверджують, що реалізація всіх початих і заявлених проектів дозволить Україні до 2020 року збільшити потужності з перевалки зерна на експорт до понад 100 млн тонн на рік. Таким чином, безумовним лідером із концентрації елеваторних потужностей є Миколаївська область, співвідношення між зернозберігальними складами та зібраним урожаєм у якій сягнуло 109%. Цей показник є абсолютним винятком для України, адже жодна з областей наразі не досягла позначки у 100%. Інша причорноморська область, Одеська, посідає третє місце за забезпеченістю елеваторами з показником у 89%.
Ще одним важливим напрямом, який за останні кілька років намагаються відродити українські агрохолдинги, є річкові перевезення. Першість у цьому напрямі, звісно ж, належить компанії «НІБУЛОН», яка власними силами проводить днопоглиблення Дніпра й активно будує зерносховища на його берегах. Завдяки цьому три області Центральної України, через які пролягає найбільша водна артерія нашої держави, посідають передові місця в умовному рейтингу із забезпеченості елеваторними потужностями. Мова йде про Кіровоградську (90%), Дніпропетровську (78) та Запорізьку (72%) області.
Конкуренція та свобода вибору
Такі суттєві зміни в українській зернозберігальній системі несуть із собою як позитивні, так і негативні наслідки. Одним із несприятливих результатів збільшення кількості зернових потужностей у нашій країні, який відчувають на собі великі компанії — власники елеваторів, є посилення конкуренції на ринку. Однак ця конкуренція має двобічний ефект: завдяки їй невеликі агропідприємства отримують додаткові переваги.
Тепер в українського аграрія з’явилося більше варіантів, якій із компаній довірити на зберігання своє зерно. Тому, аби втримати старих клієнтів і привабити нових, власникам елеваторів доводиться знижувати ціни на послуги, або ж іти на різного роду поступки.
Яскравим прикладом запровадження таких «знижок» для сільгоспвиробників є безкоштовне зберігання зернових на елеваторах. Для багатьох компаній прибуток приносить не зберігання чужого зерна, а надання послуг із його приймання та відвантаження. Додаткові кошти господарям елеваторних комплексів приносять такі послуги, як сушіння й очищення культур, які вони приймають на зберігання.
Інший варіант заохочення аграріїв полягає у безкоштовному зберіганні їхнього зерна за умови його подальшого продажу власнику елеватора. Саме таку послугу на весні цього року ввела компанія «Прометей». Зерновиробник може зберігати свій урожай на сторонньому зерносховищі до зручного для себе моменту, наприклад, до часу, коли зерно можна реалізувати за вигіднішою ціною. Однак для того, щоб зерно не «відлежувалося» на складах по кілька років, компанії-власники встановлюють певні обмеження як за терміном зберігання, так і за обсягом.
Іншим результатом насиченості зернозберігального ринку України є те, що з нього поступово йдуть малоефективні гравці. Компанії, що мають старі зерносховища, переорієнтовуються на задоволення власних потреб у зберіганні зернових, а не на надання послуг для інших виробників. На заміну їм приходять нові гравці — з новими чи модернізованими елеваторами, що укомплектовані сучасним обладнанням і мають більші потужності як зі зберігання зерна, так і з його приймання та відвантаження.
Усе це призводить до того, що умови зберігання зерна на українських елеваторах суттєво поліпшуються. Як результат — підвищується якість самого зерна, що дає можливість сільгоспвиробникам розвивати свій бізнес, нарощувати експортні постачання та розширювати їх напрями з року в рік.
Катерина Варибок
журнал “The Ukrainian Farmer”, вересень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
