Поради спеціаліста про те, на що треба звернути увагу в господарстві, де вирішили звести власний елеватор.
|
| Віра Розуменко |
25 років тому кукурудза на полях України була «заслуженою», сьогодні ж ця культура — у фаворі. Врожайність, технології вирощування нових гібридів просто вражають. Своєю чергою, це привело до буму будівництва потужностей для приймання та зберігання зерна. Елеватори виростають майже за 30–60 км один від одного, проте їх усе одно мало. Процес будівництва — складна штука. Все починається з проекту й великого бажання мати власний елеватор, щоб не «загоряти» у великих чергах на чужих елеваторах, у яких до того ж якісні показники зерна, що направляється на сушіння після доробки, далекі від фактичних. Переважна більшість елеваторів цим грішить.
Власники агропідприємств через свою перевантаженість справами фактично не в змозі контролювати проектування елеваторів і вибирати обладнання, тож і довіряються проектувальним інститутам, яких на ринку сьогодні велика кількість. Тому дуже важливо скористатися послугами організацій, які мають великий досвід у проектуванні саме зернових елеваторів і пов’язані із цим напрямом діяльності не один десяток років. Адже інженер-професіонал надасть рекомендації щодо зменшення вартості будівельних робіт і монтажу на 20%, причому не порушуючи технологічно-виробничих процесів. За час своєї багаторічної роботи в системі хлібопродуктів я перевагу віддавала ПП «Промзернопродукт» (м. Київ). Важливим етапом, що впливає на повноцінне виконання елеватором своїх функцій, є вибір сушарки. Останніми роками ринок пропонує великий асортимент цього обладнання. Сушарки шахтного типу — одні з найдорожчих, їхня вартість часто зупиняє власника майбутнього елеватора. Починається пошук дешевшого варіанта. У своїй практиці я набула досвіду роботи як з вітчизняними, так і з іноземними сушарками («Суховій 100» Красилівського машзаводу, німецькі «Петкус», «Стелла» і «Бюлер»). Найбільш практичною в сушінні зерна, особливо кукурудзи, показала себе сушарка фірми «Бюлер»: знімає вологість із 35 до 14–14,5%, входить у режим безперебійного сушіння протягом трьох годин і не потребує зупинки на профілактику до просушування 30 тис. тонн зерна кукурудзи.
Про якість роботи сушарок свідчать і такі параметри зерна, як наявність тріщинуватості, реакція на пересування транспортними магістралями, «самопочуття» на різних висотах в силосах. Крім того, сушарка має бути енергетично економною,здатною працювати за низьких температур зовнішнього повітря, екологічно безпечною, з досконалим відбором пилу та кукурудзяної плівки, що сьогодні дуже важливо через переважно близьке розташування елеваторів від населених пунктів.
Звісно, сучасне обладнання потребує відповідної технічної підготовки спеціалістів саме із сушіння зерна. Коли комбайни в полі, задіяно ланцюг транспортної техніки, нечасті осінні погожі дні не прощають зупинок сушарки, бо простій дуже дорого обходиться як власнику елеватора, так і господарствам. Тому професіональність інженерного персоналу має бути на високому рівні.
Крім того, купуючи іноземні сушарки, треба звернути увагу на те, що продавець часто вказує занижену її пропускну потужність (за сушіння вологого зерна від 25 до 15% — для кукурудзи це замало). Це може призвести до поламки сушарки під час роботи в реальних умовах.
 |
| Проектування зернового елеватора — справа серйозна |
На ринку України доволі стабільне місце посіли вітчизняні виробники елеваторного обладнання: норій, транспортерів, силосів (Краслівський, Лубенський, Житомирський та інші машинобудівні заводи). Якістю транспортного обладнання і силосів вітчизняна техніка майже не поступається іноземним конкурентам, а в деяких компонентах перевершує їх. Важливу роль відіграють ціни й умови кредитування, які пропонують вітчизняні підприємства, вони доволі привабливі. Хочеться наголосити на комплектації обладнання, яке в разі поломки міняється на ходу, бо вітчизняний виробники завжди йде назустріч елеваторам, відчуваючи себе партнером. Часто мені ставлять запитання про ємності із самопливним рухом зерна. Насамперед треба звернути увагу на якість металу, з якого зроблено силос. На жаль, часто не така, як треба. Низькоякісний метал в агрегатах значно впливає на обробку зерна, шкодить його «здоров’ю» , особливо таким культурам, як соя, соняшник. Щоб робота самопливів була ефективною, на «вузьких місцях» треба встановлювати трійники різних кутів, які змінюватимуть напрямки транспортування зерна, що дасть можливість гасити його падіння й таким чином зберігати якість збіжжя.
Кілька слів про так звані альтернативні технології. Сьогодні пластикові рукави для зберігання зерна набули великої популярності, й тому різко зросли в ціні. Проте для них потрібен хороший і великий майданчик, бажано з твердим покриттям. Зерно перед завантаженням в мішки має бути добре охолодженим. Звісно, використання рукавів — захід тимчасовий: це як винаймати квартиру, оплачувати її, проте знати, що вона ніколи не буде тобі належати. Краще витратитись і збудувати силоси, у яких можна контролювати якість зерна й не залежати від погодних умов, коли рукави лежать на полі просто неба.
Ситуація, що склалася на ринку енергетики, змушує власників елеваторів шукати альтернативні джерела для сушіння зерна. На увагу заслуговують енергетичні комплекси для генерації гарячого повітря на біопаливі.
Їх використання має зменшити вартість елеваторних послуг і залежність від природного газу. Застосування теплогенераторів на біопаливі можливе з усіма модулями зерносушарок в Україні, їхня економічна ефективність не викликає сумнівів.
Віра Розуменко, переможець проекту «Аграрна Еліта України»
журнал “The Ukrainian Farmer”, листопад 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
