Використання комбінації ферментів у раціонах із альтернативною сировиною сприяє підвищенню засвоюваності поживних речовин і покращенню продуктивності птиці.
Вартість кормів у бройлерному птахівництві зазвичай становить близько 70% всіх виробничих витрат. Протягом останніх 20 років великого значення набуло співвідношення вартості різних кормових компонентів, що використовуються для складання раціонів птиці. Особливо це відчутно в тих регіонах, де є труднощі з вирощуванням зерна. Хоча за січень 2015 року спостерігалося зниження цін на пшеницю і кукурудзу на 13–40% (за даними Всесвітнього банку), однак така тенденція не характерна для джерел білка, які за цей же період виросли в ціні на 27%.
Щоб компенсувати такі коливання і стабілізувати вартість кормів, фахівці з годівлі розглядають можливість зниження витрат за рахунок використання альтернативних білкових продуктів, наприклад соняшникового шроту. Нескладно зрозуміти, чому він застосовується в раціонах бройлерів у високих дозах, на рівні 8–15%. Це робиться з метою компенсації подорожчання соєвих продуктів і більшої економії. Однак використання альтернативних джерел білка пов’язане з певними труднощами.
Проблеми і способи їх подолання
Труднощі в складанні раціонів із використанням альтернативної сировини зазвичай пов’язані з доступністю і засвоєнням поживних речовин. Такі джерела містять меншу кількість доступного білка порівняно з соєвим шротом. Крім того, в них міститься більше антипоживних факторів. Наприклад, арабіноксилани викликають порушення травлення, обумовлені підвищенням в’язкості. Своєю чергою, це призводить до зниження засвоюваності поживних речовин, збільшення витрат на підтримку обміну речовин і погіршення продуктивності птиці. Таніни призводять до зниження швидкості росту, погіршення конверсії корму і збільшення виділення азоту з фекаліями внаслідок гіршого засвоєння білка.
Слід економічно обґрунтувати заміну соєвого шроту альтернативними джерелами білка, адже саме соєвий шрот вважається ідеальним, хоча й дорогим. Підвищення рівнів введення соняшникового або ріпакового шроту може призвести до значних змін складу раціону, збільшення вмісту нерозчинних НКП та інших компонентів, про які не слід забувати. Наприклад, за підвищення рівня соняшникового шроту з 5 до 15% в стартерному раціоні бройлерів, з 8 до 15% — у ростовому і з 10 до 25% — у фінішному загальне споживання птицею сирої клітковини підвищується на 47%, арабіноксиланів – на 6,5%. Також на 26% збільшується затримання фітатного фосфору, що часто трапляється в разі збільшення кількості клітковини, яка міститься в побічних продуктах. При цьому на 11% зменшується перетравність крохмалю і, що більш важливо, на 1,3% знижується засвоюваність амінокислот. Через це надходження в організм птиці енергії та амінокислот зменшується.
Збільшення рівня сирої клітковини і арабіноксиланів також може підвищувати в’язкість хімусу, в результаті чого інкапсульовані поживні речовини стають недоступними для перетравлення і засвоєння через стінку кишечника. Крім того, це призводить до зменшення кількості крохмалю, а також енергії, потрібної для забезпечення росту. Якщо крохмаль пов’язаний із білком, обидва продукти стають недоступними для засвоєння.
Погіршення засвоюваності білка й амінокислот сприяє потраплянню більшої їх кількості в задні відділи кишечника, що може викликати ріст патогенних бактерій (наприклад, Clostridia здатні викликати некротичний ентерит). При цьому збільшуються витрати енергії й поживних речовин, оскільки організм птиці, намагаючись подолати негативні наслідки, збільшує ендогенну секрецію.
Під час вивчення впливу підвищеного вмісту ріпакового і соняшникового шротів у раціонах із застосуванням трьох рівнів введення (5, 10 і 14% — у стартерному раціоні, 8, 16 і 22% — у ростовому) були виявлені негативні наслідки такої стратегії годівлі. Низький і середній рівні названих шротів значного впливу на конверсію корму не мали. Однак за більш високого їх умісту конверсія корму значно погіршилася (1,65 кг/кг — за низького і 1,72 — за високого). Ці зміни обумовлені в основному збільшенням споживання сирої клітковини, а не простим підвищенням в’язкості хімусу.
Рішення
У результаті досліджень встановлено, що за допомогою комбінацій ферментів можна підвищити точність складання раціону, його ефективність і, у кінцевому підсумку, продуктивність птиці за рахунок зменшення варіабельності якості сировини.
Відомо, що ферменти (наприклад ксиланаза) руйнують нерозчинні арабіноксилани (геміцелюлозу) в раціонах на основі пшениці й кукурудзи. Амілази впливають на крохмаль, підвищуючи його гідроліз, і завдяки цьому покращують його засвоюваність. Їхню дію доповнюють ендогенні амілази птиці, вивільняючи потрібну для росту енергію. Протеази підвищують засвоюваність білка за рахунок гідролізу запасних і структурних білків, а також руйнують їх зв’язок із крохмалем і клітковиною раціону. Крім того, вони впливають на інші антипоживні фактори раціону, наприклад залишкові інгібітори трипсину і лектини в соєвому шроті й деяких інших джерелах рослинного білка, у такий спосіб покращуючи засвоюваність поживних речовин.
Застосування ферментів має визначатися характером сировини, що використовується під час складання раціону. Це пов’язано з тим, що величина зміни перетравлюваної в клубовій кишці енергії залежить від обраних компонентів.
На практиці ферменти можна застосовувати, додаючи їх до раціону для підвищення продуктивності або для заміщення поживних речовин корму. Використовувати ферменти слід із обережністю, оскільки це може призвести до порушення балансу енергії і поживних речовин, а також до зниження продуктивності птиці. За результатами кількох експериментів на бройлерах було встановлено, що в разі застосування ферментів для досягнення нормативної швидкості росту птиця, яку годували пшеничним раціоном з умістом до 10% білкових побічних продуктів, потребувала на 356 ккал менше енергії.
Це відповідає поліпшенню конверсії корму на 0,11 одиниці за 42-денного терміну вирощування. Таке поліпшення дозволяє заощадити 330 т корму на вирощуванні 1 млн голів.
Під час введення в корми несучок 5% жита і 5% ріпакового шроту, а також концентрованої форми ксиланази, амілази і протеази в дозі 50 і 75 г/т, спостерігалося поліпшення конверсії корму в яйце на 0,6 і 0,7 одиниці у віці 28 тижнів, а також збільшення маси яйця (на 0,7 г/д) і несучості (на 0,7%). Введення в раціони індички 4% ріпакового шроту, 7% кукурудзяної сухої післяспиртової барди, 100 г/т ферменту (ксиланази, амілази і протеази) покращувало конверсію корму на 5 пунктів у віці 84-х днів. Це призвело до зниження витрат енергії на 196 ккал на кілограм зростання живої маси за дозування продукту 75 г/т корму і на 157 ккал/кг живої ваги – за дозування 100 г/т корму.
Ще один спосіб застосування ферментів – збільшення кількості поживних речовин (використання так званого матричного значення) для забезпечення оптимального вмісту енергії та/або білка, фосфору й мінералів.
За такого підходу до складання раціону враховується забезпечуване ферментами підвищення рівня енергії та поживних речовин. У раціонах із використанням альтернативної сировини комбінація ферментів, наприклад ксиланази, амілази й протеази, проявляє навіть більш виражену дію на підвищення засвоюваності енергії та білка, ніж ті самі ферментні комбінації в стандартних раціонах. Однак у разі застосування фіксованих матричних значень для ферментів під час складання раціонів із альтернативними компонентами не враховують відмінності в їх характеристиці.
На графіках 1 і 2 показані відмінності, що спостерігаються в разі додавання комбінацій ферментів до різної сировини, що зазвичай використовується в раціонах птиці як джерело енергії та білка.
У цілому протеаза підвищила засвоюваність амінокислот у 1,7 раза за умови додавання до комбінації ксиланази й амілази. Збільшення засвоювання енергії в клубовій кишці в разі застосування мультиферментних композицій також було значним, особливо в складних раціонах.
Виникає питання: за рахунок чого підвищується перетравність енергії й амінокислот у разі використання комбінації ксиланази, амілази й протеази? Аналізуючи середні розрахункові значення, наведені на графіках 3 і 4, стає ясно, що є безліч можливостей для поліпшення поживності залежно від кількості альтернативної сировини. Моделювання даних із використанням 580 результатів визначення засвоюваності під час годівлі птиці різними раціонами підтвердило поліпшення засвоюваності поживних речовин у разі введення ксиланази, амілази й протеази.
Для обчислення засвоюваності сировини можна використовувати кормові таблиці, в яких наведений розрахунок обмінної енергії (ОЕ) інгредієнтів. Наприклад, щоб визначити ОЕ кукурудзи, треба знати засвоюваність сирого протеїну, безазотистих екстрактивних речовин і жиру, а також уміст енергії в цих поживних речовинах. Такий метод був прийнятий для оцінки енергії з додаванням певного ферменту. Він може бути використаний і для визначення сукупного впливу на засвоюваність комбінації ксиланази, амілази й протеази для більш точної оцінки доступності енергії і білка.
Цей підхід дозволяє отримати реалістичні для конкретного раціону значення засвоюваності поживних речовин. Такого роду моделювання підходить для всіх типів птиці: несучок, бройлерів та індиків. У цілому оптимізована комбінація ксиланази, амілази й протеази в раціонах птиці дозволяє істотно заощадити в разі використання в раціонах до 25% соняшникового шроту. Така економія за збільшення вмісту енергії й білка завдяки дії ферментів не тільки дозволяє підвищити прибутковість птахівництва, але й дає можливість включати економічно більш ефективні місцеві інгредієнти без зниження продуктивності птиці.
Девід Сванн, кандидат зоологічних наук, менеджер із технічної підтримки, компанія «Даніско Анімал Ньютрішн»
журнал “Наше Птахівництво”, липень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Наше Птахівництво
