Біологічний захист у закритому ґрунті
Альтернатива хімічному методу в закритому ґрунті — застосування біологічних засобів. Біологічний метод захисту рослин ґрунтується на застосуванні природних ворогів шкідників або продуктів їх життєдіяльності. Найчастіше застосовують хижих і паразитичних комах і кліщів, а також біологічні препарати на основі патогенних мікроорганізмів.
Хижаки
Фітосейулюс
У захисті огірка від павутинного кліща широко застосовують хижого кліща фітосейулюса. Це доросла самка 0,5 мм завдовжки, оранжевого або темно-червоного забарвлення, овальної форми.
Оптимальні умови для розвитку фітосейулюса — температура +27…+30 °С, відносна вологість повітря — 70–90%. За достатньої кількості корму за весь період яйцекладки (18–24 діб) самка фітосейулюса відкладає 50–80 яєць.За оптимальних умов розвиток одного покоління цього виду кліща завершується за 5–6 діб, що в 1,5–2 рази швидше, ніж у павутинного.
Одна самка хижака знищує за добу понад 20 павутинних кліщів. Знищивши основну масу шкідника, хижак мігрує на інші заселені шкідником листки.
Щоб застосовувати фітосейулюс як біоагент у боротьбі з павутинним кліщем, його необхідно розмножувати в лабораторних умовах протягом усього вегетаційного періоду. Для його розмноження спочатку розводять павутинного кліща на рослинах сої чи квасолі, а потім заселяють їх фітосейулюсом. У теплиці необхідно підтримувати температуру +25…+30 °С і відносну вологість повітря 35–55%. Збирати фітосейулюса необхідно за досягнення кількісного співвідношення хижака і жертви 1:1, що звичайно настає через 15–20 діб після заселення рослин із павутинним кліщем хижаком.
Весь цикл розведення починаючи від посіву сої до збирання фітосейулюса триває 45–50 діб, цьому до того ж на 1 м² рослин накопичується до 40 тис. хижака. Для розведення фітосейулюса достатньо мати теплицю площею розміром 0,5% площі, зайнятої культурою, що захищають.
Починають розмножувати фітосейулюса за 40–50 діб до садіння розсади огірка в ґрунт, а розселяють, коли з’являться перші вогнища павутинного кліща. Випуск фітосейулюса проводять у день виявлення на рослинах шкідника. Акаріфага застосовують шляхом розкладання листків сої або іншої культури, на яких є певна кількість хижака, у вогнища павутинного кліща. Норми випуску акаріфага визначають у кожному конкретному випадку окремо й залежать від чисельності шкідника та стану рослин. Як правило, співвідношення хижак:жертва на заселених павутинним кліщем рослинах має становити 1:10–1:20.
Амблісейус маккензі
Застосовується в закритому ґрунті як хижак тютюнового трипса на огірку.
Забарвлення тіла кліща від світло-коричневого до вишнево-червоного. Тривалість життя самки 25–30 діб. Загальна плодючість — близько 30 яєць.
Оптимальні температури для розвитку амблісейуса та його жертви — тютюнового трипса співпадають і становлять +25…+30 °С. Крім тютюнового трипса, амблісейус охоче живиться павутинним кліщем. Повноцінним кормом для нього є й борошняний кліщ, якого й використовують у масовому лабораторному розведенні хижака.Як субстрат і корм для борошняного кліща використовують висівки пшеничного борошна.
За щільності 5 дорослих особин трипса на лист, хижака випускають у кількості 150–200 особин на рослину. У разі більш високої щільності трипса співвідношення (по самках) хижак:жертва має становити 1:5.
Амблісейус кукумеріс
Застосовується в біологічному захисті тепличних рослин від західного квіткового трипса. Охоче поїдає і різних рослиноїдних кліщів. За відсутності жертв може живитися пилком квіток різних рослин. Остання обставина робить його особливо ефективним на солодкому перці, квітки яких дають багато пилку.
Живиться він переважно личинками трипсів першого віку. На квітучому перці випускати хижака можна до появи трипса: кліщ здатний довго жити, живлячись одним пилком.
Цей вид амблісейуса ефективний проти тютюнового та західного квіткового трипсів у разі випуску у співвідношенні із жертвою 1:1.
Афідіміза
Застосовують для захисту від попелиць. В Україні ця хижа муха поширена на всій території. Доросла комаха завдовжки близько 2 мм, із довгими тонкими ногами. Імаго афідімізи живе декілька діб і потребує додаткового живлення паддю. Плодючість самок становить 25–100 яєць. Яйця самки кладуть на стебла й листки рослин серед колоній різних видів попелиць. Наявність на рослинах попелиць — необхідна умова для відкладання яєць самками афідімізи. Дорослі мухи мають високу пошукову здатність і знаходять навіть найменші колонії попелиць.
Личинки афідімізи червоподібної форми, без ніг, жовтого або світло-рожевого забарвлення, є типовими хижаками-олігофагами й здатні живитися на 61 виді попелиць. Знайшовши жертву, личинка проколює ротовим апаратом тіло попелиці й вводить у неї сильнодійний токсин, що призводить до повного паралічу жертви. За період свого розвитку личинка хижака може знищити до 60 особин попелиць. За 5–6 днів личинка закінчує розвиток і заляльковується у верхньому шарі ґрунту або в рослинних рештках. Лялечка завдовжки 1,8–1,9 мм, вільна, знаходиться в шовковистому коконі, зверху покрита дрібними крихітками ґрунту.
Для розвитку одного покоління афідімізи необхідно 17–20 діб. За вегетаційний період розвивається близько шести поколінь хижака.
Застосовувати афідофага найкраще у фазу кокона, розміщуючи їх поблизу виявлених колоній попелиць. Колонізацію хижака проводять щотижня, допоки співвідношення личинок афідімізи та попелиць у колоніях на рослинах не досягне 1:5. За період вегетації рослин загальна норма застосування коконів афідімізи становить 100–500 тис./га.
Розроблено декілька способів масового розведення хижої афідімізи. Щодо виду попелиці, яку застосовують як живитель для личинок хижака, і виду рослин, на яких розмножують попелиць, то найзручнішими є звичайна злакова попелиця на паростках пшениці та бобова попелиця на паростках кормових бобів.
Весь процес лабораторного розведення афідімізи поділяється на такі етапи: розведення попелиць, одержання яєць афідімізи, відгодівля личинок і збирання коконів.
У невеликих виробничих теплицях афідімізу можна накопичувати завчасно на рослинах бобів, заселених бобовою попелицею та невеликою кількістю хижака. Рослини вирощують в ящиках, які розміщують у проходах між грядками поблизу поздовжніх стінок теплиць із розрахунку 8–10 ящиків по 100 рослин у кожному на теплицю площею до 500 м² . Можна також висівати боби безпосередньо в ґрунт за такою самою схемою одночасно із садінням розсади на постійне місце. В обох випадках регулярно на рослини додають бобову попелицю з біолабораторії, а боби пересівають кожні 50–70 діб. Якщо накопиченої таким чином афідімізи недостатньо для знищення вогнищ попелиці, проводять додатковий випуск хижака.
Макролофус
Знищує всі види сисних шкідників огірка й помідора в закритому ґрунті. За можливості вибору віддає перевагу білокрилкам.
Тіло дорослого клопа видовжене, опушене, світло-зеленого забарвлення, завдовжки 2,7–3,7 мм. У самок добре помітний яйцеклад, який розташований вподовж черевця. Період ембріонального розвитку — 14–35 днів. Тривалість розвитку личинкової стадії залежно від температури повітря становить 18–25 днів. Максимальна тривалість життя самки — 71 день. Тривалість розвитку однієї генерації 37–43 дні.
Потенційна плодючість самок 140 яєць, фактична — 70–80яєць. Самки відкладають яйця в жилки та черешки листка.
Найактивніші в живленні личинки 4–5-го віку. За своє життя одна особина клопа здатна знищити 3500 яєць або 2500 личинок білокрилки.
Розмножують макролофуса в біолабораторіях на рослинах тютюну з різними стадіями розвитку тепличної білокрилки абона кріоконсервованих яйцях зернової молі.
У боротьбі з комплексом сисних шкідників (павутинні кліщі, білокрилки, попелиці) макролофуса випускають із розрахунку 400–500 тис. особин/га. За одночасного розвитку на тепличних рослинах білокрилки, попелиць і павутинного кліща макролофуса доцільно застосовувати разом із фітосейулюсом, а за появи тютюнового трипса — доповнювати випусками амблісейуса маккензі.
Енкарзія
Спеціалізований внутрішній паразит личинок тепличної білокрилки.
Афідіус
Паразитує на понад 40 видах попелиць. У закритому ґрунті його застосовують для боротьби з персиковою попелицею на помідорі.
Цикл розвитку паразита включає стадії яйця, личинок чотирьох віків, передлялечки та лялечки, розвиток яких проходить у тілі попелиці, дорослої комахи, яка веде вільний спосіб життя й живиться солодкими виділеннями попелиць і водою.
Оптимальні умови для розвитку афідіуса: температура +25 °С, відносна вологість повітря 70–80%. За таких умов повний цикл розвитку паразита триває 10–12 діб.
Афідіус здатний заражати не тільки відкрито живучих попелиць, а й тих, що в згорнутих листках. Доросла особина добре літає; самка здатна виявити попелицю на відстані до 80 м. Плодючість — до 300 яєць. Паразит найактивніший у ранкові та надвечірні години.
Паразитовані афідіусом попелиці набувають темного забарвлення й муміфікуються. У теплицях паразит за наявності попелиць може розмножуватися цілий рік.
У біолабораторіях найчастіше розводять афідіуса на звичайній злаковій попелиці, яку розмножують на паростках пшениці або ячменю.
Оскільки перші вогнища попелиці важко помітити, і вони не завжди вчасно виявляються, перші випуски А. matricariae проводять у профілактичних цілях. У разі випусків паразита у виявлені вогнища норму колонізації розраховують виходячи зі співвідношення паразит:хазяїн 1:10–1:15. Необхідно випускати афідіуса 3–5 разів. Річна норма колонізації на помідорі, перці та баклажанах проти персикової попелиці — 100 тис. особин/га.
Лізіфлебус
Застосовують проти звичайної картопляної та баштанної попелиць на огірку. Віддає перевагу попелицям, що живуть у щільних колоніях. Плодючість — до 150 яєць. Одне покоління розвивається за 8–9 днів. Добре розвивається за низької відносної вологості (до 40%). Має досить високу пошукову спроможність. Розводять у біолабораторіях. Застосовують багатократно у співвідношенні паразит:хазяїн 1:20 з інтервалом 5–7 днів.
Мікробіологічні препарати
Боверин — препарат на основі гриба Beauveria bassiana, який спричиняє в багатьох видів комах хворобу — білу мюскардину. Відомий як патоген сотень видів комах із різних рядів. Ураження комах грибом відбувається через травний тракт (перорально) і контактно. Через 5–7 діб уражені комахи гинуть, тіло набуває біло-рожевого забарвлення. В умовах підвищеної вологості повітря на трупах комах утворюється білий міцелій, а через деякий час на ньому утворюються конідії, які можуть бути джерелом вторинної інфекції.
Препарат виробляють промисловим і лабораторним способами. Препаративна форма — сухий білий або кремовий порошок, який складається із конідій гриба, частинок міцелію, токсинів гриба і наповнювача — каоліну. Препарат виробляють із титром 2 ´ 109 конідій в 1 г препарату. Термін зберігання препарату за температури +10…+20 °С — 6 місяців, за +4 °С — 12 місяців.
Боверин, як правило, застосовують у закритому ґрунті на огірку способом обприскування рослин проти тепличної білокрилки та тютюнового трипса. Норма витрати препарату 4–8 кг/га.
Вертицилін — препарат на основі гриба Verticillium (Cephalosporium) lecanii (Zimm.) Viegas. Він здатний уражати комах різних рядів, але частіше трапляється на кокцидах, попелицях і білокрилках.
Конідії, або бластоспори гриба, які потрапляють на кутикулу комахи, у сприятливих умовах проростають й утворюють паросткові гіфи, що проростають в її тіло. Усередині тіла гіфи розпадаються на гіфальні тільця (гонідії, або бластоспори), що поступово заповнюють внутрішні органи. Загибель комахи відбувається в результаті виснаження й токсикозу, спричиненого грибом. На трупах за високої вологості утворюється дочірнє покоління інфекційних конідій, що забезпечують перезараження хазяїв і розвиток масових епізоотій.
Гриб V. lecanii уражує всі стадії білокрилки. У разі інфікування личинок перші ознаки ураження можна помітити на 3–5-ту добу. Центр личинки стає світло-коричневим, навколо нього з’являється біла облямівка із міцелію гриба. За потрапляння спор на імаго білокрилки гриб обволікає тіло комахи гіфами, завдяки чому воно утримується на листку. Крім білокрилки, препарат можна застосовувати також проти попелиць і тютюнового трипса.
В Україні найчастіше застосовують Вертицилін зерновий, який виготовляють лабораторним способом. Як живильне середовище для гриба беруть зерно ячменю. Титр препарату не менше ніж 3 ´ 109 конідій/г. Препарат складається зі спорово-міцеліальної маси гриба та решток живильного середовища (зерна).
У виробничих умовах для швидкого знищення шкідника рекомендовано перші два обприскування рослин проводити з титром робочої суспензії 100–200 млн спор/мл. За наступних обприскувань титр зменшують до 30–60 млн спор/мл.
Фітоверм (Аверсектин) — комплекс природних аверсектинів, які отримують із ґрунтового гриба Strepomyces avermitilis. Спектр пестицидної дії — інсектоакарицид, кишково-контактної дії. Препаративна форма — 0,2% к. е. Механізм пестицидної дії препарату проявляється в тому, що він потрапляє в організм шкідників через їх поверхню або під час живлення рослинами, діюча речовина специфічно впливає на нервову систему членистоногих, спричиняючи в них спочатку параліч, а потім загибель.
Фітоверм у закритому ґрунті застосовують у період вегетації рослин проти комплексу сисних шкідників шляхом обприскування рослин. Пестицидна дія проявляється через 6–8 годин після застосування. Для обробки овочевих культур рекомендовано застосовувати 0,1%-й розчин препарату.
Актофіт (Аверсектин-С) — аналог фітоверму. У закритому ґрунті на овочах застосовують проти комплексу шкідників із нормою витрати 2 л/га.
Бітоксибацилін — бактеріальний інсектицидний препарат промислового виробництва на основі споро-кристалевого комплексу й екзотоксину бактерії Bacillus thuringiensis. Препаративна форма — світло-коричневий порошок із титром 45 ´109 спор бактерії й такою самою кількістю кристалів ендотоксину, уміст термостабільного екзотоксину 0,6–0,8%.
Термін зберігання препарату 1,5 роки. Препарат малотоксичний для людини й теплокровних тварин, безпечний для ентомофагів і бджіл. У закритому ґрунті його застосовують для боротьби з павутинним кліщем на огірку шляхом обприскування рослин суспензією препарату в концентрації 0,7–1% з інтервалом 7–15 днів, норма витрати 30–50 кг/га.
Бікол — препарат на основі окремого штаму бактерії Bacillus thuringiensis, подібний до бітоксибациліну. Виробляється промисловістю у формі порошку, що змочується, із титром 45 ´109.
У закритому ґрунті його застосовують для боротьби з павутинним кліщем на огірку способом багатократного обприскування рослин робочим розчином препарату в концентрації 0,7% з інтервалом 7–15 днів з нормою витрати 14–21 кг/га.
Микола Білик, канд. біол. наук,
Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва
журнал Плантатор, травень 2014 року
Плантатор
